Талантам треба допомагати

Закінчення цього крилатого вислову знайоме чи не кожному. А в чому полягає допомога? Без сумніву, людей без таланту майже немає, притому якщо брати розмаїття його проявів. Україна ж славиться у всьому світі милозвучністю своєї мови, а отже й піснями, особливо народними. Все ж - педагоги зі мною погодяться - важко довести більшості дорослого населення і тим паче дітям, що вічне не те, що лунає на радіо чи з телевізора і дуже популярне саме зараз, а вічним і справжнім є те, що передається з покоління в покоління, що ідентифікує українців як народ, як націю, - фольклор, а головним чином - пісня.

Коли слухаєш фольклорні колективи, розумієш, як важко педагогу працювати не з популярною музикою. А коли колектив дитячий, то передусім! Чи стосується це вокального ансамблю «Ільничанка», зокрема її керівників подружжя Гавацко, - не знаю. Але, судячи з численних виступів і відзнак на пісенних форумах, знаю, що вони стрімголов ввійшли до числа кращих дитячих вокальних колективів Закарпатської області.
  
Чи могли б вони досягти таких результатів лише завдяки своєму таланту, наполегливій праці і якісній роботі педагогів? Упевнена, ні. Чимало чинників впливають на розвиток будь-якого колективу чи окремо взятого виконавця. Звісно, одним з головних є підтримка батьків, найближчих людей, які як ніхто розуміють своїх дітей і прагнуть їх самоствердження. Та концертно-конкурсна діяльність потребує ще й великих матеріальних вкладень.

І тут повернемося до назви статті «Талантам треба допомагати». Як правило, допомагають ті, які не «можуть», а які «хочуть». На щастя для «Ільничанки», та і всієї студії «Ліра» є у них багато добродіїв, все ж один - особливий. І це - ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ СИМКАНИНЕЦЬ, колишній голова села Ільниці, а нині - голова Іршавської районної ради.

Людина, яка майже зі старту повірила наставникам, повірила в силу народної пісні, повірила в талант дітей. Людина, яка не зі слів розуміє (за фахом вчитель, а тривалий час працював директором Ільницької ЗОШ І-ІІІ ст.), як подекуди важко для колективу просто виїхати за межі села, а не те що взяти участь у кількаденному конкурсі чи фестивалі. Тому людина, яка всіляко підтримує дуже креативний і амбітний вокальний колектив свого рідного села!

Неодноразово і діти, і батьки і керівники ансамблю висловлювали найщиріші слова подяки на адресу Віктора Андрійовича. Особливо ці слова лунають за неймовірно широкий жест - значна допомога у покупці нереально красивих, але дорогих сценічних костюмів. Мова йде про останню обновку, у якій «Ільничанка» підкоряла надважливу для себе сцену - сцену «Молодої Галичини - 2017».

Так, не одну ніч провели керівники у пошуках, аби по всій Україні знайти і одягнути своїх вихованців, бо все: від головних уборів, до взуття і прикрас мало злитися в єдиний образ - виконавця автентичної пісні. Ні студія «Ліра», ні батьки не в змозі були оплатити костюми ручної роботи самотужки. Тож вкотре звернулися по допомогу до свого односельчанина, і він не відмовив.

Не можна назвати це спонсорською допомогою, адже спонсор завжди хоче свій вклад не лише «повернути», але й мати з нього зиск. Тут же справжня меценатська діяльність, людська добродійність. Тому шановний Вікторе Андрійовичу! Спасибі Вам велике за щирість і щедрість  душі, любов до свого села та малих односельчан, віру у духовний розквіт рідного краю, і нехай Бог, як кажуть, верне Вам сторицею.